Венозна система нижніх кінцівок

Запити судинної хірургії та ультразвукової діагностики останнього часу визначили підвищений інтерес до детального вивчення вен нижніх кінцівок. Адже до останніх років анатомія венозної системи нижніх кінцівок людини не була досконало вивчена. А відомості, запропоновані у вітчизняній науковій літературі з цієї теми, були вкрай мізерні.

Підручники минулого століття пропонують читачам суперечливі дані про вени ніг. Сучасні навчальні посібники містять вкрай спрощену інформацію, що описує систему вен на ногах. Такий підхід перестав задовольняти потреби медиків, став перешкодою для їхньої участі в міжнародній дослідницькій роботі. Тому медичні світила зосередилися на уточненні та систематизації відомостей щодо будови венозної системи нижніх кінцівок. Пропонуємо коротке ознайомлення з результатом їхньої діяльності, який сьогодні взятий усіма флебологами та судинними хірургами не лише Києва чи України, а й усього світу за аксіому.

Анатомія вен нижніх кінцівок: що треба знати кожному?

Будь-яка вена – це тонкостінна трубочка, стінки якої складаються з трьох основних шарів та двох прошарків, розташованих між ними. За рахунок особливостей будови каркасу, основа якого – волокна колагену та ретикуліну, а також структури м’язової маси, можливість вен розтягуватися фізіологічно обмежена. Це дозволяє підтримувати тонус судин та здатність витримувати коливання кров’яного тиску.

Венозна система ніг включає такі види вен, як:

1. Поверхневі, до яких відносяться мала та велика підшкірна вена (відповідно МПВ та БПВ).

2. Тип глибоких парних судин (місцезнаходження – гомілка, стопа), одинарних – це вена стегна, підколінна та стегнова.

3. Перфорантні або комунікантні вени, що з’єднують підшкірні вени.

Венозний кровотік у ногах здійснюється знизу нагору. У людей, які вперше чують цю інформацію, але знайомі із законами гравітації, одразу виникає питання: “Чому кров рухається проти сили тяжіння у бік серця?”.

Насамперед, струм крові забезпечується активністю м’язів людського організму. Скорочуючись у процесі навіть найменшого руху стегон, стопи, гомілки, вони забезпечують потік крови у системі вен від нижніх кінцівок доверху. Посильну допомогу в цьому надають система дихання з її чергуванням вдиху-видиху, робота серця та інші фізіологічні механізмі.

Цікаво знати: У стані спокою м’язів об’єм крови у венах нижніх кінцівок становить до 4 мл. крові на 100 кубічних сантиметрів тканини на хвилину. А при скороченні м’язів (при ходьбі, бігу, присіданнях) об’єм крові збільшується у 20 разів до 80 мл./100 см3 за той самий проміжок часу.

Поверхневі вени нижніх кінцівок: анатомія

Поверхневі вени нижніх кінцівок людини отримали таку назву через розташування безпосередньо під шкірним покривом. Це:

• • Вени підошви та тильного боку стопи.
  • БПВ та МПВ.

Безліч відгалужень підшкірних судин.

Місце розташування підшкірних вен визначає відсутність навколо них захисного м’язового каркасу. З цієї причини дані венозні судини найбільш схильні до варикозного розширення при негативних факторах, що призводять до патологічного підвищення кров’яного тиску.

Вени стопи

Цей вид кровоносних судин ніг відрізняється своєрідним розгалуженням. Одна гілка вени стопи утворює підошовну сітку, інша гілка є судинної магістраллю тильного боку стопи.

• Венозна сітка, розташована з тильного боку, огинаючи пальці, виглядає, як дуга, кінці якої утворюють крайову медіальну та латеральну вену (латинська назва кожної з них відповідно marginalis medialis та marginalis lateralis). В області гомілки ці судини переходять до БПВ та МПВ.
• Підошовна частина стопи має венозну дугу, що з’єднує крайові позички та використовує дрібні вени ніг для живлення міжпальцевих проміжків.

Велика підшкірна вена

“Vena saphena magna” – так латинською звучить назва великої підшкірної вени (ВПВ). Вона проходить з внутрішньої сторони кісточки і є подальшим продовженням крайової медіальної вени (позначення латиною marginalis medialis). На цій ділянці (від внутрішньої сторони кісточки до середини гомілкової кістки) магістральна судина охоплює виросток і ззаду колінного суглоба виходить на внутрішню поверхню стегна. У цій локації вена сафена магна розгалужується. Відгалужень може бути 2-3. Венозне гирло формується у поглибленні з формою овалу, що знаходиться під пахвинною зв’язкою. Кінцева частина вени, пройшовши крізь серповидний відросток фасції стегна, вздовж решітчастої частини кістки, з’єднується з основною кровоносною судиною стегна.

Цікаво знати: На ділянці гомілки кровоносні судини дуже близько розташовані до стегнового нерва, що забезпечує іннервацію шкіри як тильного боку стопи, так і внутрішньої поверхні гомілки.

У нормі внутрішній діаметр вени становить від 3 мм до 5 мм. Повноцінне функціонування ВПВ забезпечують до десятка венозних клапанів. По всьому своєму маршруті вона з’єднана з численними притоками, що пронизують м’язи, зовнішні статеві органи, передню стінку живота, сідниці та інші прилеглі ділянки тіла та органи. Наприклад, в кінцевий відрізок цієї великої судини впадають статева підшкірна вена (pudenda externa), дисфункція якої призводить до варикозу промежини, надчеревна підшкірна вена (epigastrica superfacialis). Велика притока ВПВ – вена Джіакоміні (Femoropoplitea). При патологічному зворотному руху крові, пов’язаному з поганою роботою клапана, ця судина схильна до трансформації з подальшим розвитком варикозної хвороби на цій ділянці.

Цікава інформація: ВПВ на всьому протязі з’єднана з безліччю дрібних гілок кровоносних судин стегна та гомілки.

Мала підшкірна вена

“Saphena parva”, так латинською називається мала підшкірна вена, є фізіологічним продовженням крайової вені стопи. Вона проходить знизу вгору по задній стороні кісточки через Ахіллове сухожилля до середини гомілки. У деяких пацієнтів спостерігається розгалуження судин на цій ділянці. В інших вона залишається одноствольною. Далі венозні жили йдуть у м’язову товщу. Кінцевим пунктом виступає глибоке стегнова вена (точніше, основні її притоки).

Глибокі вени нижніх кінцівок: анатомія

Глибокі вени ноги проходять через м’язову масу. Саме вони у кровоносній системі цієї частини організму є основними функціоналами магістралі. Адже через глибокі вени на ногах проходить основний об’єм крові.

Дані кровоносні судини представлені такими окремими видами вен:

• Вени стопи – місце розташування тильна частина ступні та підошва.
• Вени гомілки – це малогомілкова і великогомілкова.
• Вени колінного суглобу – литкова та камбалоподібна.
• Глибока вена стегна.

Особливість глибоких вен стопи – вони є парними судинами, що проходять поруч із артеріями.

Підколінна глибока вена (Poplitea) нагадує укорочений кряж дерева, що з’єднує різні кровоносні судини гомілки – vena saphena parva та парні коліно-суглобові кровоносні судини.

Суральні вени в литкових м’язах ніг включають дві кровоносні судини Gastrocnemius і непарну вену, однойменну з артерією Soleus, що йде паралельно.

Вена стегна (латинське найменування femoralis) поділяється на поверхневий відрізок (superfacialis) та загальну частину (communis). Поверхнева частка впадає у загальну.

Комунікантні вени (перфоранти)

Вени перфоранти – це тонкостінні судини, відрізки усіх великих судин кровоносної магістралі. Вони служать для з’єднання поверхневих та глибинних венозних судин. Діаметр їх різниться. Він може бути від декілька десятих часток міліметра до 2 мм у просвіті і довжиною до 15 см.

Ці вени на нозі розташовуються найчастіше під кутом. Але є й ті, що проходять прямо. Система клапанів забезпечує потік крові виключно в одному напрямку. Зустрічаються перфоранти без клапанів. Їхнє розташування – стопа.

Прямі комунікантні вени пов’язують глибинні та підшкірні вени. Непрямі перехідні вени спочатку пов’язують підшкірну судину з м’язовими ділянками вен, потім переходять у глибинну вену. Таких перфорантів близько сотні. Важливо, що вони безпосередньо впадають у велику вену, а найчастіше з’єднуються з її невеликим припливом.

Найбільш значущими з фізіології сполучними венами є такі судини:

• перфоранти Коккету, місцезнаходження низу гомілки;
• перфоранти Бойда, що проходять вгорі гомілки;
• комунікантна вена Додда, розташовані внизу стегна;
• комунікантна вена Гунтера, що проходить на медіальній стороні стегна.

Схема перфорантів настільки складна та розгалужена, що багато дрібних він не отримали окремої назви. Вони незначні за розмірами, часто приховані м’язовою масою та проглядаються лише на УЗД.

Цікаво знати: Перфорантні вени у клінічній практиці часто називають на ім’я вчених, які їх описали. Це досить складно для запам’ятовування, та часто не коректно. Тому у міжнародній практиці запропоновано називати їх за місцем анатомічного розташування.

Венозна клапанна система

Венозний клапан – найважливіша опціонна одиниця кровоносної системи, основна робота якої у попередженні зворотного струму крові. Клапани є в основних венах ніг, включаючи невеликі за довжиною та діаметром судини. Сам клапан має досить просту будову. У нього є стулки та судинна стінка, які складаються у кишені-синуси. Клапан разом із м’язами створюють м’язово-венозну помпу. За допомогою ультразвуку можна переглянути стан помпи стегна, гомілки або стопи.

Важливо: Клапани не лише перешкоджають зворотному току крові, але й захищають великі та дрібні судини від різкого підвищення тиску, що може призвести до патологічного розширення судин та їхньої деформації. Якщо робота клапанів порушена, немає скидання тиску в глибоких венах при скороченні м’язів, венозна кров застоюється в синусах та невеликих венах-відгалуженнях. Це спричиняє венозну недостатність.