Венозна дисплазія є маловивченим, рідкісним вродженим захворюванням, що характеризується неправильним формулюванням поверхневих і глибоких судин венозної системи. Зазвичай патологічні зміни відбуваються у судинах кінцівок – рук та ніг. Патологія діагностується у дітей віком до 10 років. У дорослих людей у разі своєчасної адекватної терапії прояви відсутні. Поширеність захворювання серед дітей – 2,5%.
Причини венозної дисплазії
Точні причини патології не з’ясовано. Ймовірно неправильний розвиток судин венозної системи відбувається внаслідок генетичної схильності. Ймовірні фактори, що сприяють:
- Інфекції, перенесені матір’ю під час вагітності.
- Травматичне ушкодження плода.
- Шкідливі звички у матері (зловживання спиртними напоями, куріння).
- Прийом фармацевтичних препаратів у період 5-20 тижнів гестації без призначення лікаря.
Через неможливість встановити точні причини патології профілактика не проводиться. Зростання та набір ваги у дитячому віці призводять до збільшення навантаження на елементи кровоносної системи, що провокує появу характерної симптоматики.
Симптоми венозної дисплазії кінцівок
Вроджена дисплазія вен зазвичай діагностується на першому році життя. Симптоматика проявляється у дитячому віці, що є приводом призначення діагностичного обстеження. Основні симптоми:
- Ділянки гіперпігментації на шкірі нижніх кінцівок, які пронизані судинами.
- Розширені вени виступають над поверхнею шкірних покривів.
- Випирають з-під шкіри венозні вузли, болючі при пальпації.
- Набряклість м’яких тканин.
- Синці на шкірі в місцях розташування уражених вен.
- Порушення чутливості – посилені чи ослаблені реакції на зовнішні подразники.
- Дискомфортні відчуття та тягнучі болі в ногах.
Якщо вроджена венозна дисплазія зачіпає глибокі, магістральні вени, часто розвивається недостатність клапанів. Дитина може скаржитися на відчуття тяжкості та болю в ногах та руках. Візуально може спостерігатися збільшення розмірів кінцівки внаслідок набряку м’яких тканин. Набряклість зазвичай збільшується після фізичного навантаження. Ангіовенозна дисплазія може протікати із вираженим порушенням функцій кінцівок. Найпоширеніші порушення – згинальна контрактура (обмеження рухливості) та анкілоз (нерухомість) великих суглобів. До патологічного ангіоматозного процесу можуть залучатися кісткові структури.
Діагностика венозної дисплазії
Діагностичне обстеження проводиться переважно методом УЗД вен нижніх кінцівок з доплерографією. Додаткові методи – ангіографія, КТ, МРТ. У ході інструментальної діагностики виявляються патологічні зміни у структурних елементах кровоносної системи:
- Судинні мальформації. Аномальна будова елементів кровоносної системи.
- Кавернозні гемангіоми. Пухлини пухкої консистенції, що утворюються з артерій та вен.
- Аневризми – витончення та випинання судинної стінки, що супроводжується стійким розширенням просвіту судини.
Інструментальне обстеження дозволяє точно встановити локалізацію патологічної ділянки та виявити ступінь ураження кровоносної системи.
Венозна дисплазія: лікування
Захворювання лікують консервативними методами. Лікар призначає носіння компресійного трикотажу та прийом фармацевтичних препаратів, таких як антикоагулянти, вітаміни та мікроелементи, ліки, що зміцнюють судинну стінку. Процедури фізіотерапії (вихрові ванни, електромагнітна стимуляція, лазерне лікування, контрастний душ) обов’язково входять до програми комплексної терапії. Регулярні заняття плаванням підвищують ефективність лікування.
Дисплазія вен за відсутності успіху консервативної терапії лікується хірургічним способом. У ході операції хірург видаляє вени, які неправильно сформувалися. В результаті оперативного втручання відновлюється нормальне постачання до тканин кисню та поживних речовин з кров”ю, відновлюються функції кінцівки. Операція найчастіше проводиться за принципом лазерної коагуляції без пошкодження шкірних покривів. У реабілітаційний період пацієнту показано носіння компресійних колгот та панчіх.
Ускладнення за відсутності лікування
Відсутність лікування призводить до розвитку функціональних порушень, які стають помітними через кілька років після появи перших ознак хвороби. Багато ускладнень становлять небезпеку для здоров’я та життя хворого. Серед них:
- Порушення трофіки (харчування) тканин з подальшим розвитком трофічних виразок.
- Рецидивні кровотечі з ангіоматозних вогнищ.
- Венозна недостатність хронічного прогресуючого перебігу.
У дитини до 10-12 років розвиваються хронічні хвороби тромбофлебіт (запальний процес, що протікає у стінках поверхневих вен), тромбофілія (підвищена схильність до утворення тромбів) з подальшим розвитком тромбозу. В результаті дитина з раннього дитинства стає інвалідом. Поразки шкіри також негативно впливають на соціальну адаптацію.
Щоб запобігти розвитку ускладнень, при перших ознаках захворювання у дитини слід записатися на прийом до лікаря-флеболога та пройти обстеження.
