постін'єкційний флебіт

Постін’єкційний флебіт – це часте ускладнення медикаментозної терапії, що проводиться із застосуванням внутрішньовенного катетера. Медична статистика підтверджує, що патологія розвивається у 3-67% пацієнтів стаціонарів. Значний діапазон показників пояснюється відсутністю ідентифікації та реєстрації фактів захворювання. Локальне ускладнення після внутрішньовенних ін’єкцій реєструється більш ніж у 6% залежних, які вживають ін’єкційні наркотики.

У групі ризику розвитку локального постін’єкційного флебіту є люди старшого віку. У половині випадків захворювання реєструється у пацієнтів віком від 60 років. У жінок патологія реєструється найчастіше. Постін’єкційний флебіт при своєчасному лікуванні добре піддається лікуванню. Без своєчасного втручання патологія призводить до серйозних ускладнень.

Причини післяінєкційного флебіту

Флебіт, що розвивається на тлі ін’єкційної терапії, є запаленням великих венозних судин рук (рідше ніг). Як було зазначено, основна причина розвитку патології – застосування внутрішньовенних ін’єкцій. Введення у вену лікарських засобів викликає спазм. Як наслідок, спостерігається звуження судин, на ділянці кровоносної магістралі уповільнюється кровотік. Також введення лікарської рідини провокує зміну хімічного складу крові. Не можна виключити ризики інфікування, які зростають при введенні голки у вену. Отже, можна виділити три основні причини розвитку запального процесу в поверхневих чи глибоких венах:

  • Механічні фактори розвитку патології обумовлені введенням голки під час уколу. Маніпуляції призводять до тертя, ушкоджують судину. Ризик пошкодження зростає, якщо укол ставиться у районі венозного клапана. Часті ін’єкції, повторна катетеризація підвищує ймовірність розвитку флебіту.
  • Хімічні фактори розвитку флебіту пояснюються введенням ліків та моментальною локальною зміною складу крові. Часто патологія розвивається при введенні антибіотиків, гіпертонічної ін’єкційної терапії, під час хіміотерапії.
  • Інфекційні фактори не часті, але мають місце при недотриманні правил та техніки введення ліків внутрішньовенно.

Є ще один фактор розвитку постін”єкційного флебіту – це низька підготовленість медичних сестер, які ставлять внутрішньовенні уколи та катетери. Важливо відзначити, що до розвитку патології наводить не тільки лікування, але й діагностика, яка проводиться із введенням у вену контрастної речовини. Окремою причиною тромбофлебіту можна назвати внутрішньовенне введення наркотиків. Тут часто об’єднані всі три перераховані вище фактори розвитку хвороби.

флебіт після ін'єкції

Висока ймовірність розвитку локального запалення вен після ін’єкцій у пацієнтів із цукровим діабетом, ожирінням, захворюваннями крові та онкологічними захворюваннями в анамнезі.

Як проявляється постін’єкційний флебіт?

Клінічна картина локального постін’єкційного флебіту супроводжується типовими симптомами. Через запалення судинної стінки при проникненні лікарської речовини пацієнт відчуває різкий біль, що розповсюджується вздовж вени. Через це може спостерігатися скутість під час руху верхньої чи нижньої кінцівки. Можуть бути збільшені локальні лімфатичні вузли. При цьому на погіршення загального самопочуття пацієнти зазвичай не скаржаться. Важливо контролювати стан ураженої вени, оскільки через звуження просвіту та зниження швидкості крові може розвинутися тромбоз. На тромб вкаже щільний шнуроподібний тяж, який визначається при пальпації і завдає болючих відчуттів. У ряду пацієнтів утворюється набряк тканин, який довго не минає. Гострий період триває близько 3 тижнів. Тобто постін’єкційний флебіт може починатися у стаціонарі і триватиме вже після закінчення терапії основного захворювання.

флебіт вен після ін'єкції

Ускладнення

Якщо не лікувати флебіт після внутрішньовенної ін’єкції, можливі ускладнення. Хоч вони й реєструються досить рідко. Хвороба може супроводжуватись септичним станом. При хронічному флебіті в зоні ураження може утворитися трофічна виразка. Виключається можливість подальшої ін’єкційної терапії.

Діагностика

Діагностика включає збирання анамнезу, питання лікаря про загальний стан пацієнта. Крім огляду флеболог призначає:

  • дослідження зразків крові, у тому числі на згортання;
  • УЗД вен ураженої кінцівки.

Постін’єкційний флебіт: лікування

При легкому поверхневому флебіті одужання часто відбувається після припинення ін’єкційної терапії або вилучення катетера. В інших випадках передбачені наступні заходи:

  • Щоб зупинити флебіт вени після припинення внутрішньовенного вливання уражену кінцівку піднімають, щоб забезпечити відтік крові. Дозволено накладання охолоджуючого компресу.
  • Медикаментозне лікування постін’єкційного флебіту спрямовано на зняття запалення, нормалізацію кровотоку. Призначаються антикоагулянти, протизапальні препарати. Після зникнення гострих симптомів – компреси, що зігрівають, розсмоктують.
  • При гнійному тромбофлебіті рекомендовано флебектомію, постановку дренажу. Використовуються ендоваскулярні технології.

Рекомендовано помірне фізичне навантаження, що дозволяє уникнути венозного застою.

Прогноз та профілактика

При вчасних заходах прогноз сприятливий для більшості пацієнтів. Профілактичні рекомендації, яких дотримуються всі великі клініки Києва, Харкова та інших міст України, включають підбір професійного персоналу, контроль за дотриманням правил та техніки встановлення катетерів, введення препаратів внутрішньовенно.