Ілеофеморальний венозний тромбоз

Ілеофеморальний тромбоз це — це хвороба, яка характеризується закупоркою глибоких вен ніг через утруднений потік крові на рівні клубово-стегнового венозного сегмента. Порушення прохідності вен виникає внаслідок скупчення у венозному просвіті вен тромботичних мас. Якщо захворювання не лікувати, воно призводить до втрати кінцівки, інвалідності, летального результату.

Корисна інформація: Ілеофеморальний тромбоз нижніх кінцівок є поширеною патологією. На цей діагноз припадає чверть усіх тромботичних аномалій глибоких судин. У пацієнтів 50-55 років ризик розвитку захворювання вищий, ніж у молодих людей. Жінкам цей діагноз ставлять у 2 рази частіше, ніж чоловікам. Це дає змогу говорити про гормональні чинники розвитку.

Як розвивається патологія?

При венозному застої знижується вміст кисню в тканинах вен, спостерігається утворення тромботичних мас. Через це підвищується скупченість тромбоцитів. Процес згортання крові починається не за пошкодження, а за умов збереженої судинної стінки. Тканинний фактор прискорює утворення згустку.

Спостерігається наростаюча обструкція просвіту судини, що призводить до зупинки току крові. Число факторів згортання продовжує зростати. За таких умов розвиток захворювання йде в одному з можливих напрямків:

• спонтанний лізис (розчинення) тромботичного матеріалу (рідко);
• відрив тромбу і закупорка судини, стійке порушення її прохідності;
• часткове розсмоктування тромбу, часткове відновлення просвіту судини.

Корисна інформація: Запідозрити в себе розвиток ілеофеморального венозного тромбозу (ІФВТ) можна за такими характерними ознаками — біль, набряк м’яких тканин нижніх кінцівок, зміна кольору шкірного покриву в зоні венозного тромбозу.

Чому розвивається ілеофеморальний тромбоз?

Клубово-стегновий тромбоз розвивається через сукупність цілої низки чинників. За несприятливих зовнішніх і внутрішніх впливів запускається процес формування тромбів усередині венозного просвіту. Патологічними передумовами цього медики називають уповільнення току крові, підвищене згортання і пошкодження судинних стінок.

До негативних зовнішніх і внутрішніх впливів можна віднести такі стани та прояви:

• Ризик тромбозу істотно підвищується у випадку ушкодження ендотелію (внутрішній шар стінок судин), спричиненого інвазивним втручанням, наприклад, під час катетеризації вени, під час хірургічного втручання на тазостегнових суглобах, переломів.
• У разі тривалої нерухомості ніг, наприклад, при паралічі, тривалого постільного режиму знижується потік крові, спостерігаються застійні процеси і зростає ризик розвитку захворювання.
• Важливо: Тромбоз може розвинутися під час тривалих авіаційних перельотів (через різницю атмосферного тиску). Часто діагноз ставлять людям, які багато часу проводять в автомобільних поїздках (застій крові в кінцівках через сидяче положення).
• Перешкоди кровотоку можуть виникнути під час здавлювання вени пухлиною.
• Схильність до утворення тромбів може бути спричинена спадковими факторами.

Цікаво, що ризик тромботичних порушень з’являється на пізніх термінах вагітності, при ракових захворюваннях, інфаркту міокарда, серцевої декомпенсації. Передумовами для розвитку захворювання є дорослий вік (50 років і старше), наявність шкідливих звичок, ожиріння, прийом медикаментів, що впливають на коагуляцію. Пусковим моментом для хвороби є поєднання кількох факторів ризику.

Ну, а якщо говорити не медичною, а простою мовою, то причини розвитку захворювання криються в ослабленні стінок судин і порушенні циркуляції крові. Такі чинники підвищують ризики закупорювання вен:

• малоактивний спосіб життя, недостатня рухливість, ожиріння;
• надмірні фізичні навантаження, стояча робота;
• прийом медичних препаратів, що впливають на згортання крові;
• виношування дитини;
• наявність пухлин, крововтрати;
• варикозне розширення вен.

Класифікація захворювання

Закупорка глибоких вен ніг класифікується за типом кріплення тромбів:

• Для флотуючого тромбу характерна одна точка прикріплення тромбу до стінки вени. Цей тип тромбів особливо небезпечний через можливість закупорки.
• Пристінковий вид згустку відрізняється щільним кріпленням до стінки судини. Закупорювання просвіту судини не повне, значна частина порожнистого елемента залишається вільною для кровотоку.
• За оклюзивного типу спостерігається практично повне порушення прохідності венозного русла. Виникає патологія як ускладнення пристінкового тромбу.

Процес утворення тромбу може бути низхідним або висхідним. Лікар визначає стадію захворювання — компенсації та декомпенсації. А також форму — неускладнену та з ускладненнями.

Ілеофеморальний тромбоз: симптоми

Як тромбофлебіт і флеботромбоз, так і ілеофеморальний тромбоз починається без симптомів. Патологія розвивається приховано. І тільки коли починається звуження просвіту, симптоматика стає вираженою.

Розвивається емболія, зумовлена слабкою фіксацією тромбу і гемодинамікою, що зберігається. Пацієнти в цей період скаржаться на лихоманку і больовий синдром. Біль віддає в ногу. Спочатку хворобливі відчуття виникають у паховій складці, поступово опускаючись у дистальні ділянки.

На наступних стадіях тромбоз ілеофеморальний проявляється вираженим болем у стегні, литкових м’язах, у паху. Нога набрякає від стопи до сідниці, знижується чутливість у тканинах. Венозний застій призводить до зміни кольору шкіри. Шкірний покрив стає блідим або синюшним. Виникають відчуття важкості в кінцівці. Локальна температура підвищується. Нога стає щільною на дотик. Поступово набряклість стає меншою, під напруженою шкірою чітко проглядається малюнок поверхневих вен.

Важливо: Гострий ілеофеморальний тромбоз розвивається стрімко. Його ознаками стає раптовий біль у нозі, що посилюється під час ходьби, в положенні стоячи. За кілька годин з’являється набряк від стопи до сідниці, пацієнт відчуває тяжкість, печіння в кінцівці. Стан супроводжується локальним підвищенням температури тіла на 1-1,5 градуса вище норми, зміною кольору шкірного покриву ураженої кінцівки.

У чому небезпека захворювання?

Найбільшу небезпеку при ілеофеморальному тромбозі несе ускладнення у вигляді тромбоемболії легеневої артерії. Для кожного п’ятого пацієнта, у якого це ускладнення розвинулося, прогноз не тільки не сприятливий, а фатальний.

Ускладнений ілеофеморальний ілеофеморальний тромбофлебіт можна розпізнати за “синдромом білих кінцівок”, який розвивається через сильний набряк і передавлювання підшкірних капілярів. Також може розвинутися синя больова флегмазія, яка призводить до гангрени з некрозом тканин.

Корисна інформація: Ілеофеморальний тромбоз зустрічається або на правій, або на лівій нижній кінцівці. Випадки одночасного ураження обох ніг діагностуються вкрай рідко.

Діагностика

Ілеофеморальний тромбоз глибоких вен діагностують, враховуючи скарги пацієнта, аналізуючи результати діагностичних досліджень пацієнта.

Щоб підтвердити захворювання та визначити місце розташування тромбу, проводять лабораторно-інструментальні дослідження. Враховують дані біохімічного аналізу крові (особлива увага на маркери коагуляції), результати ультразвукового скринінгу та флебографії.

• Біохімічний аналіз плазми крові. Наявність тромбів визначають за допомогою аналізу маркера D-димеру. Він являє собою продукт розпаду фібрину, який з’являється в крові після лізису тромботичного матеріалу. Оцінюється ступінь і час коагуляції.
• Дуплексний ультразвуковий скринінг вен нижньої кінцівки використовують для візуалізації структури та діаметру уражених порожніх елементів кровотоку, безпосередньо оцінки току, для отримання даних безпосередньо про характер згустку.
• Флебографія являє собою рентгенологічне дослідження з використанням контрастної речовини. Метод дає змогу виявити рухливі згустки, які складно виявити за допомогою традиційного ультразвукового скринінгу. Флеболог відстежує феномен ампутації магістральних вен, дефекти наповнення в просвіті, сповільнене переміщення і виведення контрастної речовини. Ці ознаки дають змогу підтвердити діагноз.
• Замінити традиційне рентгенологічне дослідження можна КТ-флебографією. Ця діагностична процедура дає змогу отримати тривимірне зображення судин кінцівки.
• У деяких випадках лікар може рекомендувати пройти дослідження, спрямоване на аналіз венозного наповнення під час навантаження і в стані спокою.

Дані аналізує судинний хірург. Для уточненої діагностики може знадобитися консультація вузького спеціаліста — гематолога, генетика (якщо в анамнезі є спадковий фактор), гінеколога (для вагітних жінок).

Ілеофеморальний тромбоз: лікування

Гострий ілеофеморальний тромбоз — пряме показання для госпіталізації та подальшого лікування в стаціонарі. Терапія має бути комплексною. Вона включає вживання медикаментозних засобів, носіння компресійної білизни, що забезпечує відтік венозної крові, та хірургічне втручання.

Лікування спрямоване на запобігання подальшому розвитку захворювання та попередження ускладнень. Весь лікувальний процес можна розписати у вигляді такої схеми:

• Медикаментозна корекція спрямована на розчинення згустку, прийом антикоагулянтів для запобігання подальшому розвитку захворювання. Для підвищення току крові призначають препарати, що запобігають утворенню тромбів. Для зняття запалення тканин локально використовують мазі з нестероїдними протизапальними засобами.
• Феморальний тромбоз характеризується застійними процесами. Уникнути його допомагає використання компресійної терапії. Вона спрямована на забезпечення відтоку крові та лімфи. Полягає компресійна терапія у використанні спеціальної білизни, панчіх.
• Щоб зменшити венозну гіпертензію, рекомендується постільний режим із положенням кінцівки вище рівня тіла.
• Хірургічне втручання, що дає змогу відновити прохідність вен, проводиться лише за життєвими показниками, коли без цього вилікувати ускладнений ілеофеморальний венозний тромбоз неможливо. Наприклад, операцію проводять у разі загрози відриву головки тромбу.

Для полегшення стану пацієнта призначається симптоматична терапія. Як правило, це прийом знеболювальних препаратів і спазмолітиків.

Важливо: Лікування ілеофеморального венозного тромбозу передбачає суворий постільний режим на 7-10 днів. Пацієнт приймає позу з піднесеним положенням хворої ноги. Призначення включає антикоагулянти прямої дії протягом 10 днів. Далі можливий перехід на антикоагулянти непрямої дії.

Профілактика захворювань глибоких вен нижніх кінцівок

Пацієнтам із групи ризику рекомендується не чекати розвитку захворювання. Є кілька ефективних методик профілактики феморального тромбозу. Звісно, насамперед слід правильно харчуватися, контролювати активність упродовж дня (допомагають спеціальні програми на гаджетах), носити зручний одяг і взуття. Крім цього, дуже важливо:

• Відмовитися від шкідливих звичок – переїдання, вживання алкоголю, куріння.
• Забезпечити м’язам достатнє, але не надмірне навантаження — робити зарядку, обов’язково ходити пішки.
• У разі втоми в ногах забезпечувати їм фізіологічно зручне розташування.
• У разі захворювання вен нижніх кінцівок, приміром, варикозного розширення, не ігнорувати проблему, обов’язково пройти лікування.
• Регулярно з віку 48-50 років проходити обстеження у судинного хірурга.

Своєчасне визначення факторів ризику, а також діагностика захворювання до появи виражених клінічних ознак дає змогу провести адекватне лікування, спрямоване на запобігання розвитку ускладнень.

Медичний центр “Інститут вен” запрошує на консультацію всіх, хто перебуває в зоні ризику для своєчасного виявлення захворювання. Наші фахівці проводять діагностику та лікування судинних патологій не тільки у жителів Харкова, а й Києва.